11 кл. Українська література 1920-1930 років.Поезія

 Тема:   Систематизація та узагальнення по темі «Українська література 1920-1930 років. Поезії Павла Тичини, Максима Рильського, Євгена Плужника та Миколи Зерова»

Мета уроку: систематизувати та узагальнити знання учнів з історії України та з української літератури  по темі та подіями в історії України  в 1920-1930 роках,  із літературним процесом цих років, з тематикою творів видатних письменників - представників цього часу,; формувати правильне розуміння подій і процесів того часу; виховувати в учнів почуття патріотизму, власної людської і національної гідності, формувати в них такі якості, як доброта, порядність, уміння аналізувати факти й робити власні висновки 

Тип уроку: бінарний «Українська література» та «Історія України»

Обладнання: фотографії письменників, виставка літературних творів, презентація до уроку, пісні на вірші П. Тичини «Я стою на кручі» та романс «О панно Інна»

Хід уроку

І. Організація роботи класного колективу.

Мотивація навчальної діяльності учнів на уроці

Вч: - Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?

                          (відповіді учнів)

Вч.: - А я очікую, що ви покажете сьогодні свої гарні знання по цій темі і будете відповідати швидко, чітко, лаконічно.

Я бажаю вам бути впевненими, творчими, активними.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку

Епіграф уроку:

Відкриваю для себе нові імена

             І глибинні думки, і душевні висоти...

             Скільки років ховала їх прірва страшна,

             Що хотіла наш дух, нашу суть побороти.

             Скільки їх, що приходять з далекої тьми,-

             Хоче серце усіх поіменно назвати...

             І на болях своїх знову пишемо ми

             Імена, імена... І вкорочені дати.

                                                                                 В.Крищенко

ІІІ. Систематизація та узагальнення

1.     Вступне слово вчителя історії

Робота в групах

1.     Вказати причини українського Відродження.

2.     Які історичні умови склалися в Радянському Союзі в 30-ті роки ХХстоліття

3.     Згадайте, якими були особливості розвитку культури в цей період

2.     Висновки

слово вчителя.

Як бачите, найбільше втрат у часи сталінських репресій зазнало красне письменство. Поплатилися життям за свої погляди Микола Хвильовий, Воло­димир Свідзинський, Валер'ян Підмогильний, Ми­кола Куліш, Микола Зеров, відбули страшну катор­гу Остап Вишня, Володимир Гжицький, змушені були йти на поступки тоталітаризму Павло Тичина, Олек­сандр Довженко, Володимир Сосюра, Максим Риль­ський, Петро Панч та ін. Користуючись винятково статистикою, яка в цьому разі, мабуть, най­точніше, хоч і без емоцій, відображає трагедію україн­ського красного письменства, можна навести такі да­ні: у 1930 році налічувалося 259 українських письмен­ників. Після 1938-го їх залишилося тільки 36.

Виникає закономірне питання: де поділися ін­ші - аж 223? Тепер уже є на це питання трагічна відповідь:

...Із двохсот двадцяти трьох митців сімнадцять розстрі­ляно, вісім закінчили життя самогубством, арештовано й заслано сто сімдесят п'ять і доля їхня невідома, шістнад­цять пропали безвісти, сім померли своєю смертю.

Ппропоную  підвестися й хвилиною мовчання вшанува­ти пам'ять усіх невинно знищених тоталітарною системою українських митців.

                     Хвилина мовчання

Вчитель укр.літ.

Іноді дивуєшся, як щедро природа наділяє деяких людей талантами. Рясно впала Божа благодать і на Павла Тичину.

Вч: Хто нам розповість про талант Павла Тичини?

 (Розповідь учня)

Поет був надзвичайно талановитою людиною: він вільно володів п’ятнадцятьма мовами , чудово малював , грав на  кількох музичних інструментах, був прекрасним співаком і диригентом , писав музику. Проте, маючи дар співака, музиканта і живописця, він став поетом. Безперечно, в цьому немалу роль зіграв Михайло Коцюбинський, який підтримав іскру Божу хлопця. А ще, можливо, доленосний вибір зумовлювався тим , що слово має здатність відтворювати світ всіма засобами мистецтва: слово може і змалювати, і озвучити, і розказати.

Слово вчителя:

— Сьогодні ми ще раз торкнемося дивного світу поезії Павла Тичини, відчуємо її серцем і осягнемо розумом, переконаємося у її неординарності і полюбимо її.

     Отже ,ми вже познайомилися із цим талановитим поетом. Постать Павла Тичини в українській літературі – знакова. Адже з його поезією асоціюється початок новітньої доби в національному мистецтві. Ми дізналися вже  про трагізм долі поета, коли вивчали біографію поета.

Учитель. Кажуть, що поет починається, як річка, з джерела. Чи мав Павло Тичина своє джерело?

Учень. Так! Це волелюбний рідний край, напоєна мудрістю і силою древня і загадкова Чернігівська земля із чарівними поліськими гаями і галявинами, співуча мова земляків, які розмовляли, як співали, мову і мелодію сплітаючи воєдино. Пісня, українська народна пісня — генетичне зерно поезії Павла Тичини.

Учитель. Як весняна повінь — безмежна і безбережна — ввійшов в українську літературу поет зі своїми ранніми поезіями і першою збіркою «Сонячні кларнети». Чому ж вона так називається? Відповісти на це запитання нам допоможуть учні-літературознавці.

Виступ учнів-літературознавців.

1.Загальна характеристика збірки «Сонячні кларнети»

Учень 1 Перша книжка поезій Павла Тичини з незвичайною назвою «Сонячні кларнети» (тоді писалося «Соняшні»), вийшла друком у 1918 р. На обкладинці соняшники .

Кларнет — духовий інструмент. Назва його походить від латинського слова clavus, що означає ясний. Так названо інструмент за його звук — чистий, ясний, бадьорий.

Сонячні кларнети — музика сонця, а сонце — джерело всього живого, символ життя, радості, розквіту, щастя. Винесений у заголовок книжки цей незвичайний образ-символ якнайкраще відбиває сутність індивідуального стилю молодого Тичини. Назва збірки — це поетичне вираження авторського розуміння гармонії Всесвіту.

           Учень 2  «Сонячні кларнети» — збірка Тичини, яка стала епохальною книжкою поезій, про яку заговорила вся літературна Європа.

   У віршах збірки «Сонячні кларнети» поєдналися дві музи — Музика і Поезія з братом Живописом. Тому картини заговорили звуками, звуки утворили полотна, слова засяяли барвами. До збірки Павло Тичина включив 44 найкращих своїх твори, поєднаних між собою змістом і стилем.

Учень 3. До першої належить лірика з пейзажними і любовними мотивами. Це музичні, граційні, живописні вірші (відомі вже нам) «Гаї шумлять», «А я у гай ходила», «Хор лісових дзвіночків» та такі, які прочитали вперше: «Подивилась ясно», «О люба Інно...», «Арфами, арфами...», «Ви знаєте, як липа шелестить» та інші. Поезії вражають красою образів і глибинним розумінням законів природи. Цю групу віршів справді можна назвати «світлою нотою збірки».

Учень 4. Друга група — це вірші про народне горе, принесене Першою світовою війною: «Хтось гладив ниви...», «Іще пташки...» У них відчувається справжній трагізм; поет майстерно передає найтонші настрої і почуття.

Учень 5. Третя група тематично поєднується з другою: Україна і революція («Одчиняйте двері...», «По блакитному степу», «Скорбна мати» та інші). Поет із позицій власного розуміння добра і зла, справедливості і народної моралі осмислює, що несе революція рідному народові. Ці дві групи можемо назвати «скорботними нотами» збірки.

Словникова робота

Кларнетизм -термін, запропонований Ю. Лавріненком та В.Баркою для позначення стильової якості синтетичної лірики раннього Павла Тичини і походить від назви його збірки «Сонячні кларнети» (1918).

К. вказує на «активно ренесансну одушевленість життя» (Ю.Лавріненко). Особливе місце в синкретичному К. посідає панмузична стихія, котра приборкує хаос, постаючи домінантним принципом тичининської поетики, в якій відбився критично переосмислений досвід народної пісні та символізму.

Так, органічний для П. Тичини символізм щасливо переплітався з елементами авангардизму, імпресіонізму, імажинізму, про що поет писав у щоденнику, а разом з тим — і неоромантизму, неореалізму та необарокоВ українській ліриці К. — явище одиничне і неповторне.

Учитель. А зараз  проаналізуємо окремі твори Павла Тичини. Завдання: з'ясувати особливості творчої манери, поетичного новаторства Павла Тичини.

Фразу «Ви знаєте...» кажуть майже пошепки, найближчим знайомим. У Тичини цими словами починається один з найвідоміших віршів раннього періоду «Ви знаєте, як липа шелестить...»

     Прослуховування поезії з аудіозапису

                     «Ви знаєте, як липа шелестить...»

 Вчитель: Які роздуми і почуття викликала у вас ця поезія?

Учень (фрагмент можливої відповіді)

Ця поезія належить до  жанру пейзажної лірики. Це своєрідна форма художнього пізнання людської душі. Вірш «Ви знаєте, як липа шелестить...» — пейзаж-паралелізм, що нагадує фольклорні зразки, де картини природи пов'язуються з душевними настроями, а події людського життя часто замальовуються як певна паралель до явищ природи. Ось і в цій поезії єдність пейзажного образу і ліричного настрою відчутна дуже сильно. Духовна спорідненість ліричного героя зі світом природи передається всією силою барв, мелодій, голосів рідної землі.  Картини природи і людські почуття чергуються:

Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі? — Пейзажний етюд

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі. -  Переживання ліричного героя

Кохана спить...

Такий паралелізм збуджує в читачів роздуми і переживання.

Риторичні запитання («Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?», « Ви знаєте, як сплять старі гаї?»),

риторичні окличні речення (« А солов'ї!...Та ви вже знаєте, як сплять гаї!») привертають увагу до краси весняної ночі, готують слухача до сприйняття наступної картини. Вражають інтонації цього твору, ніжність, мелодика слова, чаруюча принадність пейзажних картин незрівнянної української ночі.

Учитель. У музиці «Сонячних кларнетів» оживає ніжна любов, таємниці світу, чари молодості, краса природи. Доказом цього є поезія «Арфами, арфами...»

    Читання  напам'ять вірша  «Арфами, арфами...»

Учитель  Критик Леонід Новиченко про вірш «Арфами, арфами...» сказав, щодо збірки «Сонячні кларнети» епіграфом «слід було б взяти цю чудову за своїм «золотим» мажором пісню юності, цей широкодзвонний, неначе й справді виконаний на арфі, гімн весні».

                   Далі учні-літературознавці  продовжують аналіз вірша

Учень 1.— У поезії всього чотири строфи. Фабула розмежована і поділена за строфами рівномірно. У першій змальований прихід весни. Поет подає дивної краси живописний портрет її: «Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена».

Учень 2. Друга строфа віщує грозу картиною хмар-дум, якими вкривається небо. У третій — ліричний герой милується весною, що дзвенить потічками і співом жайворонка. В останній строфі в артистичній асоціативно-образній формі розкривається піднесений душевний стан персонажа, який звертається до коханої із закликом відкрити своє серце весні.

Учень3 — Композиції кожної строфи відповідає певна структура фрази з виділенням найважливіших (у змістовому і художньому планах) слів-епітетів. Вони виносяться на кінець речення і віршованого рядка (самодзвонними, ніжнотонними, перламутровий), символічні за змістом і важкі в евфонічному відношенні, а до того ж ще займають інверсійні позиції. Для надання урочистості, розкотистості поет майстерно користується властивостями голосних звуків. Візьмімо в першій строфі звук «а», яким розпочинається вірш:    «Арфами, арфами... Йде весна запашна». Він створює ілюзію широти, лункості, розложистості. Звуки а і о — музичні крила цієї поезії. Характерно, що вірш написаний не одним розміром, а кількома. Це створює дивну музикальність і тонку мелодійність, які відзначалися ще літературознавцями 20—30-х років. 

Учень 4.«Арфами, арфами...» вражає не тільки гармонійністю звуків, а й чарівними живописними картинами, змальованими талановитим митцем. Передусім дивної краси портретом закосиченої весни (бачимо тут спектр райдуги). А далі сріблястий тон («квітки-перли») переплітається з голубим кольором, що допомагає ліричному вираженню глибокої романтичної задуми. Живописна палітра розширюється: «золотистими», «блакить», «перламутровий», «вогневий». Кольори поєднуються, виграють різними відтінками, допомагаючи відтворювати складний спектр почуттів юної закоханої душі.

Учень5. — Тичинина весна дуже схожа на дівчину Весну, струнку юнку в розкішній світлій сукні, оздобленій витканими ніжними квітковими узорами. ЇЇ золотисто-пшеничне волосся уквітчане вінком  .

Учитель. Розмову про вірш «О панно Інно...» розпочнемо з   уривка з біографічної повісті Станіслава Тельнюка «Павло Тичина».

                          (Читають в ролях підготовлені учні )

Автор. Якось Павло Тичина прочитав у товаристві свій вірш «Арфами, арфами...» Усім він сподобався, тільки одна дівчина, на ймення Поля, сказала:

Поля. А я знаю подібний у Вороного — «Блакитна панна».

Має крилами весна

Запашна,

Лине вся в прозорих шатах,

У серпанках і блаватах...

Сяє усміхом примар

З-поза хмар

Попелястих, пелехатих...

Автор. Павло також знав цей вірш... і зрозумів, що Поля хоче натякнути, ніби його, Тичинин, вірш неоригінальний чи навіть запозичений. Знітився, не знав, що відповісти... Втрутилась Інна — сестра Полі.

Інна. У вас, Павле, зовсім інша музика, зовсім не той настрій... Микола Кіндратович милується весною, як, пробачте, добродушний дідок — молодою дівчиною. Він намагається описати її ще кращою, ніж вона є... А у вас — весна ваша ровесниця, як ось Поля чи я. І ви говорите те, що бачите і відчуваєте...

Автор. Павло мовчки дивився на дівчат і думав про Полю. Гарна, миловидна, запальна...Він розумів, що вона йому дуже-дуже подобається. А от чи він їй? Він ще не знає, що буде далі...А далі буде так. Він із Полею стрічатиметься не раз. Покохає її щемко безнадійно. Читатиме вірші, говоритиме про музику, але Поля чогось не договорюватиме...

Учитель. Переконавшись, що дівчина його не кохає, перестраждавши і перемучившись, Тичина напише вірш «О панно Інно...»і подарує сестрі Поліни.

                Звучить романс «О панно Інно...»

Вч: Поняття  «модернізм», «вітаїстичність» ( запис у зошити)

Модернізм (буквально — «осучаснений», від лат. modernus — сучасний) — напрям у світовому мистецтві та літературі 10--30 років XX сторіччя, що набув найвищого розвитку після першої світової війни. Модернізму притаманні конструктивність, віра в прогрес та гуманістичні ідеали.

Вітаїзм –віталізм(відлат.vitalis–життєвий) . 
Стильова течія початку ХХ ст. , проявилася у кількох модерністських напрямах (неоромантизм, футуризм,експресіонізм) . 
Головна ознака – відтворення безперервного потоку життя, погляд на людину як на біологічну істоту. В українській літературі вітаїзм також стверджував життєвість, незнищенність нації.

Бесіда з учнями

 1. Визначте найголовнішу ознаку світлої поезії збірки «Сонячні кларнети».

(Найголовнішою ознакою світлої поезії «Сонячних кларнетів» є тонке спостереження навколишнього світу, замилування його гармонією).

— Коли навкруги — чудесний світ, а ти щасливий, то хіба замислюєшся над тим, чому тобі радісно? Отак і поет — не прагне логічно пояснити, розкрити таємницю щастя своїм читачам. Він сам творить гармонію і кличе у свій світ: радійте, будьте молоді й щасливі! Життя того варте!   У поетичному сплаві «Сонячних кларнетів» поєднані розповідь, музика, спів, живопис — усе, що було близьким натурі поета. Кожна картина — жива, радісна, інтонаційно багата. І все ж тут переважає музичне світовідчуття.

      2.  У чому ж особливості творчої манери, поетичного новаторства Павла Тичини?

( У надзвичайно високій, порівняно з попередниками і сучасниками, образності відтворення світу , у своєрідному порівнянні фольклоризму та модернізму.

Учитель. Тичина став поетом, яким Україна пишається перед світом. Оригінальний стиль, щирість інтонацій, дивовижна образність його поезії кличуть нас у світ, де панує гармонія і краса. «А серед усього того, — пише Сергій Єфремов, — стоїть цей дивний мрійник із очима дитини і розумом філософа, з вразливою, спраглою краси душею художника й потужною мовою справжнього майстра слова...» Так, ідеал П. Тичини — гармонія природи і людини, інтелекту й духовності, почуття й обов'язку, національного і загальнолюдського, землі і космосу.

Життя великого поета було часткою життя всього українського народу. Разом із ним  він печалився і радів, гинув і знову воскресав. І, здається, весь безмір його любові до України, до  її природи вмістився в кількох зболено-гірких рядках його вірша , написаного незадовго до смерті :

                   Радощі і чорну днину –

                   Все я з вами розділю.

                   Любите ви Україну –

                   Я ще більш її люблю.

Учитель: Наступний поет «Розстріляного відродження»  

             Максим Тадейович Рильський

 Виразне читання поезії «Молюсь і вірю»

         Молюсь і вірю. Вітер грає

І п'яно віє навкруги,

І голубів тремтячі зграї

Черкають неба береги.

І ти смієшся, й даль ясніє,

І серце б'ється, як в огні,

 І вид пречистої надії

 Стоїть у синій глибині.

         Кленусь тобі, веселий світе,

         Кленусь тобі, моє дитя.

         Що буду жити, поки жити

         Мені дозволить дух життя!

Ходім! Шумлять щасливі води,

І грає вітер навкруги,

І голуби ясної вроди

Черкають неба береги.

 Ідейно-художній аналіз поезії

Тема:  ліричний герой зізнається в любові до всього світу, до всього, що його оточує.

Ідея: бадьорість, оптимізм молодого поета,  Бог, природа і ліричний герой -  єдине, гармонійне ціле.

 Основна думка

Твір має виразний життєствердний мотив:

Молюсь і вірю. Вітер грає

І п’яно віє навкруги,

І голубів тремтячі зграї

Чекають неба береги.

Жанр: інтимно-філософська лірика.

Римування:  перехресне

 Віршований розмір: чотиристопний ямб

Художні особливості твору:

метафори - Вітер грає і п'яно віє навкруги, даль ясніє, вид пречистої надії

 стоїть у синій глибині;

епітети - голубів тремтячі зграї, вид пречистої надії,

у синій глибині, веселий світе, щасливі води, голуби ясної вроди

порівняння - І серце б'ється, як в огні,

риторичні оклики –

Кленусь тобі, моє дитя.

 Що буду жити, поки жити

 Мені дозволить дух життя!

Ходім!

інверсія - голубів тремтячі зграї, черкають неба береги, голуби ясної вроди

анафора –

Кленусь тобі, веселий світе,

Кленусь тобі, моє дитя.

Повтор (рефрен)

Черкають неба береги.

Полісиндетон – нагромадження у фразі великої кількості сполучників з метою підкреслення роздумів ліричного героя

Молюсь і вірю. Вітер грає

І п'яно віє навкруги,

І голубів тремтячі зграї

Черкають неба береги.

І ти смієшся, й даль ясніє,

І серце б'ється, як в огні,

І вид пречистої надії

Стоїть у синій глибині.

Обговорення ідейно-художнього змісту поезії за запитаннями

1.Яку клятву дає ліричний герой «веселому» світу?

2. За допомогою яких образів-символів автор змальовує щастя людини

 3.  Прокоментуйте слова:

Ходім! Шумлять щасливі води,

І грає вітер навкруги,

І голуби ясної вроди

Черкають неба береги.

 4.  Знайдіть рядки поезії, в яких виражається головна думка поезії.

5. Якими почуттями сповнені поетичні рядки вірша М. Рильського «Молюсь і вірю...»?

                                                  Висновки

Вірою, надією, оптимізмом сповнені поетичні рядки вірша М. Рильського «Молюсь і вірю...». Голуби в небі, дзвінкий сміх коханої людини поруч, вітер, простір, води — хіба це не щастя? Ліричний герой упевнений у собі, світ він уже називає своїм дитям і готовий жити, поки «дозволить дух життя». Бог, природа й він сам виступають єдиним, гармонійним цілим, і нам передається оця бадьорість, цей оптимізм молодого поета.

                   Євген Плужник

Л. Череватенко: «Досконалість простоти – ось питома риса Плужникової поезії»

Є. Плужник органічно поєднав класичну традицію з модерними шуканнями, сполучивши елементи експресіонізму та імпресіонізму

Володимир Державин назвав євгена Плужника «найвидатнішим майстром імпресіоністичної поезії ХХ сторіччя»

Словникова робота

Імпресіонізм – напрям у мистецтві, відгалуження модернізму. Завдання імпресіонізму – передати світ таким, яким його відчуває автор, відтворити мінливі відчуття та переживання. Основні риси: уривчастий, фрагментарний суб'єктивний опис, багатий кольоропис та звукопис, передача різних внутрішніх станів автора

Експресіонізм - напрям у мистецтві, відгалуження модернізму. Протистоїть реалізму та імпресіонізму. Головним завданням експресіонізму є відображення максималізованого авторського переживання через напругу переживань та емоцій. Часто у творчості експресіоністів поєднуються зовні протилежні явища: буденність і комічність, пацифізм і революційність

Учитель: Усього 10 років тривала літературна творчість Євгена Плужника, але це був період творчого горіння митця.

Євген Плужник розділив долю митців «Розстріляного Відродження».

2 грудня 1934 року Євгена Плужника було безпідставно арештовано й засуджено до 10 років таборів.

Незважаючи на загострення туберкульозу, поета вивезли на Соловки.

В останньому листі до дружини він писав: «Присягаюсь тобі, я все одно виживу!». Однак вижити йому не судилося. 2 лютого 1936 року поет помер і похований у братській могилі політв'язнів.

         Читання  вірша напам'ять «Вчись у природи творчого спокою»

Вчись у природи творчого спокою

В дні вересневі. Мудро на землі.

Як від озер, порослих осокою.

Кудись на південь линуть журавлі.

Вір і наслідуй. Учневі негоже

Не шанувати визнаних взірців,

Бо хто ж твоїй науці допоможе

На певний шлях ступити з манівців?

 Виразне читання поезії

 «Ніч... а човен — як срібний птах!..»( зi збiрки "Рiвновага").

Нiч... а човен -  як срiбний птах!

(Що слова, коли серце повне!)

 Не спiши, не лети по сяйних свiтах,

Мiй малий ненадiйний човне!

I над нами, й пiд нами горять свiти...

I внизу, i вгорi глибини...

О, який же прекрасний ти,

Свiте єдиний.

Робота в групах

Дискусія

І група Доведіть, що ще в романтиків образ човна набув символічності й позначав долю людини в бурхливому морі життя.(Т. Шевченко «Вітер з гаєм розмовляє», Михайло Лермонтов «Парус», Віктор Забіла «Човнику».Човен є символом свободи самотньої людини. Автор вдається до вiдомого в лiтературi образу човна -  симво­лу людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке зачарування красою свiту.  У поезії звучать космічні мотиви. Ліричний герой поезії  Є.Плужника усвідомлює себе часткою космосу.)

ІІ група Яку роль відіграє кількаразове вживання трьох крапок (Автор передає глибоке внутрішнє хвилювання ліричного героя)

Тема: відтворення  врівноваженості душевного стану ліричного героя,  мотиву туги за минущістю краси, щирих особистих почуттів людини, пов’язаних із  роздумами  про те, що людське життя сповнене радості, гармонії, а подекуди — непевності й смутку.

 Ідея:  возвеличення любові до всього, що пов’язано з людським життям, вибором людиною життєвого шляху, глибокого зачарування красою свiту.

 Основна думка:  світ такий  глибокий і й незбагненний, але в цьому його краса й привабливість, те, заради чого варто жити.

 О, який же прекрасний ти,

Свiте єдиний.

 Жан:р філософська лірика

Учитель: У творчому доробку Євгена Плужника небагато інтимних віршів. Один із них «Річний пісок, слідок ноги твоєї…»

Читання вірша «Річний пісок, слідок ноги твоєї…»напам»ять

Річний пісок слідок ноги твоєї

І досі ще — для мене! — не заніс.

Тремтить ріка, і хилиться до неї

На тому березі ріденький ліс...

 Не заблукають з хуторів лелеки, -

Хіба що вітер хмари нажене...

О друже мій єдиний, а далекий.

Який тут спокій стереже мене!

 Немов поклала ти мені на груди

Долоні теплі, і спинилось все:

І почуття, і спогади, і люди,

І мертвий лист, що хвилями несе.

 Немов ласкаві вересневі феї

Спинили час, — і всесвіт не тече...

І навіть цей слідок ноги твоєї

Вже не хвилює серця і очей...

 Бо я дивлюсь і бачу: все навіки

На цій осінній лагідній землі,

І твій слідок малий — такий великий,

Що я тобі й сказати б не зумів!

Ідейно-художній аналіз поезії «Річний пісок слідок ноги твоєї…»

 Тема: зображення  особистих почуттів ліричного героя, спогадів про кохання, які не стираються з пам'яті,  філософських роздумів про сенс життя, про велике мале в ньому

 Ідея: возвеличення великого почуття кохання, яке робить людину щасливою

 Основна думка: кохання — це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти.

  Жанр: інтимна лірика

  Римування:  перехресне

  Віршований розмір: ямб

 Художні особливості твору:

Метафори -  тремтить ріка,  хилиться   ріденький ліс, не заблукають з хуторів лелеки, спокій стереже мене

епітети - друже мій єдиний, а далекий, мертвий лист, ласкаві вересневі феї, на осінній лагідній землі,

порівняння - немов ласкаві вересневі феї спинили час,

риторичне звертання  - о друже мій єдиний, а далекий.

риторичні оклики

Який тут спокій стереже мене!

І твій слідок малий — такий великий,

Що я тобі й сказати б не зумів!

 Обговорення ідейно-художнього змісту поезії «Річний пісок слідок ноги твоєї…» за запитаннями

1. Яким настроєм пройнята поезія «Річний пісок, слідок ноги твоєї…»? З чим це пов’язано?

2.Що пригадує ліричний герой, споглядаючи осінній пейзаж?

3. Прокоментуйте рядки поезії:

Бо я дивлюсь і бачу: все навіки

На цій осінній лагідній землі,

І твій слідок малий — такий великий,

Що я тобі й сказати б не зумів!

4.На які життєві обставини ліричного героя натякає досить похмурий пейзаж («ріденький ліс», безлюддя, «мертвий лист»)?

5. Які враження справила на вас ця поезія Є. Пужника?

(Відповіді учнів):  Вірш проникнутий жалем за далеким, але бажаним коханням. Ліричний герой, споглядаючи осінній пейзаж, пригадує хвилини, проведені з коханою. Розлука лягла між двома закоханими, але тут, на фоні чарівної і трохи сумної природи, все, здається, завмерло. Вірш ніби зупиняє час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того милого сліду — такого малого й такого великого водночас (адже за ним — усе кохання, люба дружина, подружнє життя). У вірші Є. Плужника «Річний пісок слідок ноги твоєї...» передає особисті почуття ліричного героя, спогади про кохання, які не стираються з пам'яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Кохання — це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти. Досить похмурий пейзаж («ріденький ліс», безлюддя, «мертвий лист») натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькою людиною. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що головні слова, можливо, так і не були сказані.

Підсумки

Отже, за досить коротке творче життя Євген Плужник встиг сказати дуже багато, а це i є ознака талановитостi майстра.

Робота в парах

Назвіть поезії та птахів, які згадуються у них

(«Молюсь і вірю» - голуби, «Річний пісок»- лелеки, Вчись у природи..» - журавлі)

                             

                          Микола Зеров

Учитель: М. Зеров належав до неофіційного літературного угруповання, яке мало назву «неокласики». Зеров, крім художньої творчості, був літературним критиком та те­оретиком літератури. Тема Києва була однією з його улюблених тем.

М. Зеров дуже любив Київ, часто відвідував його живописні куточки, із задо­воленням показував гостям видатні місця столиці. Поет присвятив декілька тво­рів улюбленому місту, серед яких одним із найпоетичніших є сонет «Київ — тра­диція».

 Словникова робота

Сонет (зопеііо — звучати) — ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцети) з усталеною схемою римування: Абаб, абаб, ввд, Еед Або (рідше) перехресною Абаб, абаб, вде, вде Чи Абаб, абаб ввд, еед І т. п.

Микола Зеров називав сонет формою «ліро-епічної мініатюри окремої схеми».

Найвищого розвитку досягає сонет у творчості неокласиків Миколи Зерова (його «Sonnetarium», виданий 1948 р. за кордо­ном, містить 85 оригінальних і 28 перекладних сонетів), Максима Рильського й інших.

Виразне читання поезії «Київ-традиція»

Учитель: У ньому поет з притаманним йому лаконізмом відтворив історію славного міста від найдавніших часів до сьогодення.

Ідейно-художній аналіз поезії

Тема :оспівування «золотоголового» вічного міста Києва — як свідчення високої культури народу.

Ідея : утвердження незнищеності стародавнього Києва, культури, духовного життя народу, тощо.

Головна думка: утвердження незнищенності Києва, його культури, духовності народу, його безсмертя, возвеличення краси золотоглавого Києва

Вид лірики: громадянська

Жанр :сонет

 Віршовий розмір — п’ятистопним ямб із пірихієм

Художні засоби:

 Персоніфікація — персоніфікується образ Києва, Данпарштадта

Іронія — і в наші дні зберіг ти чар-отруту; в тобі розбили табір аспанфути; кують, і мелють, і дивують світ

Епітети: войовничі готи, голосний і юний Тичина, давній міт, сонячні комуни

 Метафори: животворив душею, «Плуга» вів, лядський Болеслав Щербив меча об Золоті ворота

інверсія: «ніхто твоїх не заперечить прав», «і в наші дні зберіг ти чар-отруту»;

метонімія: «тут бивсь норман і лядський Болеслав щербив меча об Золоті во­рота»

Фразеологізми: теревені плів, байки складав

старослов’янізм: «животворив»;

Основна особливість — сонет позбавлений суспільного змісту

Провідний мотив твору — це утвердження незнищеності стародавнього Києва, культури, духовних вимірів народу.

Композиція твору. Вірш «Київ — традиція» — це чотирнадцять рядків і всьо­го п'ять речень. Перша строфа — це своєрідна зав'язка сюжету. У наступному ка­трені автор згадує чужинців, які в різні роки і в різний спосіб опинялися в Києві.

Тривірші у творі відзначаються смисловою викінченістю, утворюють своєрід­ний «сонетний замок», створюють кульмінацію твору і є підсумком попередньо­го висловлювання.

Образи твору. У творі поет згадує польського короля Болеслава Хороброго, який «щербив меча об Золоті ворота»; посла німецького імператора Еріха Лясот- ту, який описав Київ у своєму «Щоденнику», і французького інженера Боплана Гійома-Левассера, який із симпатією змалював українські землі. Та головний об­раз твору — це, звичайно ж, Київ, місто, яке захоплює своєю красою й величчю. Мовні засоби твору

Версифікація твору. Вірш складається з чотирьох строф. Оскільки цей твір за жанром є сонетом, то дві останні строфи мають по гри рядки з римуванням абвгвг.

Перші дві строфи-катрени мають кільцеве (оповите) римування: абба.

Ніхто твоїх не заперечить прав. Так, перший світ осяв твої висоти, До тебе тислись войовничі готи,

І Данпарштадт із пущі виглядав.

Готуємося до ЗНО. Тестові завдання

Проведення тестового опитування

1. Роздуми ліричного героя про те, що людське життя для історії — це тільки мить, для людини —це радощі й страждання ,і про них навряд чи напишуть майбутні історики звучать у поезії Плужнива

А «Для вас, історики майбутні»

Б «Річний пісок, слідок ноги твоєї…»

В «Ніч... а човен — як срібний птах!..»

Г«Вчись у природи творчого спокою...»

2.  Хто є адресатами болючих рядків

Для вас,

Наш біль — рядки холодних слів!

О золоті далекі будні

  Серед родючих вільних нив!

А  історикі  майбутні

Б  сучасний авторові читач

В  митці

Г майстри художнього слова

3. Установіть вид римування у строфі

Якийсь дідок нудний напише, —

Війна і робітничий рух...

О, тихше!

- Біль не вщух!

А перехресне

Б суміжне

В кільцеве

Г білий вірш

 4.   Філософська думка про те, що взірцем для творчої людини має бути природа, утверджується у поезії

А «Для вас, історики майбутні»

Б «Річний пісок, слідок ноги твоєї…»

В «Ніч... а човен — як срібний птах!..»

Г«Вчись у природи творчого спокою...»

5 Поезія «Річний пісок, слідок ноги твоєї…» - взірець

А пейзажної лірики

Б громадянської лірикр

В інтимної лірики

Г філософської лірики

6 Прочитайте уривок поезії  Є. Плужника

 Не заблукають з хуторів лелеки, -

Хіба що вітер хмари нажене...

О друже мій єдиний, а далекий.

Який тут спокій стереже мене!

Твір написано

А хореєм

         Б ямбом

В дактилем

         Г анапестом

7. Визначте художньо-виражальний засіб, використаний Плужником у фрагменті

Мудро на землі.

Як від озер, порослих осокою.

Кудись на південь линуть журавлі.

А метафора

Б епітет

В порівняння

Г риторичне запитання

8. Ознаки душевного стоїцизму

А  усвідомлення зовнішнього спокою, урівноваженості

Б  усвідомлення краси природи

В  усвідомлення національної свободи

Г усвідомлення свободи слова

9. Ліричний герой поезії «Річний пісок, слідок ноги твоєї…», споглядаючи осінній пейзаж, пригадує

 А  хвилини, проведені з коханою.

Б  відпочинок на березі ріки

В  літній вечір

Г  на  березі ріденький ліс...

10.  Яку думку передає Плужник  у строфі  

Вір і наслідуй. Учневі негоже

Не шанувати визнаних взірців,

Бо хто ж твоїй науці допоможе

На певний шлях ступити з манівців?

А світ такий  глибокий і й незбагненний, але в цьому його краса й привабливість

Б  кохання — це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти.

В   людське життя -  це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами.

Г потрібно і вчитися у природи, прислухатися до свого серця, своєї натури як частки цієї природи, щоб не схибити, не піти манівцями.

11. Установіть відповідність між наведеними рядками і назвою твору Євгена Плужника

1. Вір і наслідуй. Учневі негоже

    Не шанувати визнаних взірців,

    Бо хто ж твоїй науці допоможе

    На певний шлях ступити з манівців?

2. Немов ласкаві вересневі феї

    Спинили час, — і всесвіт не тече...

    І навіть цей слідок ноги твоєї

     Вже не хвилює серця і очей...

3.  I над нами, й пiд нами горять свiти...

     I внизу, i вгорi глибини...

     О, який же прекрасний ти,

     Свiте єдиний.

  4.  Забудь про ті натхненні свята.

       Що в них росила землю кров!

      Мовчи, мовчи, душе підтята,

       —        Агов!

А  «Для вас, історики майбутні»

Б  «Річний пісок, слідок ноги твоєї…»

В  «Ніч... а човен — як срібний птах!..»

Г  «Вчись у природи творчого спокою...»

12. Установіть відповідність між наведеними рядками і художньо-виражальним засобом, використаним Є. Плужником у фрагменті

1. І твій слідок малий — такий великий,

    Що я тобі й сказати б не зумів!

 2   Не заблукають з хуторів лелеки, -

    Хіба що вітер хмари нажене...

3.     Нiч... а човен -  як срiбний птах

       (Що слова, коли серце повне!)

4.   О, золоті далекі будні

     Серед родючих вільних нив! 

А метафора

Б  оксиморон

В порівняння

Г  епітет

ІІІ. Підсумок уроку

1.     Чи здійснилися ваші очікування від сьогоднішнього уроку?

2.     Що цікавого ви дізналися і взяли з уроку?

IV. Домашнє завдання

Написати твір –мініатюру на тему: «Спадщина «розстріляного відродження»- то важлива й цікава сторінка нашої культури»

V. Оцінювання учнів