Свято до Дня української писемності
«Допоки є Шевченка мова, то доти Україна є»
(Свято до Дня писемності та мови)
Звучить пісня «Україна» (Т.Петриненко)
Ведучий.Мова-душа народу.У сповиточку рідну мову ти почув
від матері,за нею-перші слова ласки промовляв.Ті слова наповнені почуттям,мов квітка нектаром.
Ведуча.Чи помітив ти,що з кожним днем усе життя твоє стає дедалі тісніше пов’язане з мовою?Адже скільки себе пам’ятаєш,ти завжди вмів розмовляти.Приказка «Вік живи-вік учись»поширена і на мову:її пізнання не закінчується ніколи.
Перший читець.
О слово дзвінке,озиваєшся в славі
До нас ти крізь давні століття імглаві!
Кували тебе,мов теркельце срібляне,
І дреговичі,і поляни,й древляни,
На ниві широкій ти колосом зріло-
І все молоділо,і все не старіло.
Прислухайся:вітром на ниві в колосся
Прадавнього слова звучання вплелося.
(Леонід Первомайський «Слово»)
Ведучий.Світ почався зі слова,людина теж починається зі слова,і першим словом,трепетно мовленим чистими устами немовляти,засвідчує продовження свого роду і народу
слово-наш Бог,і жити воно має вічно.
Ведуча.
У драмі людській небагато дій:
Дитинство,юність,молодість і старість,
Роби що хоч,ридай або радій.
Неси свій хрест…
(Ліна Костенко)
Дитинство
Ведучий.Мово наша рідна!Що за сила є в тобі,що така мила і необхідна для нас?Мово наша рідна!Ти живеш тихою молитвою,проказаною бабусею,щоб дитина спала.
Учениця.
Мовонько,моя ти калинова,
Звита із любові і тепла,
Ти-матусі щира колискова
Первоцвітом у серці розцвіла.
Перший читець.
Марія…,мрія…,мамине імя.
Зорею,казкою ти снила тихо,-
Коли в колиску клала немовля,
Вела за руку,берегла від лиха
І вчила перше слово вимовлять.
Другий читець.
Прийняла я дарунок від нені-то мова,
Тому скарбу ніколи не скласти ціни,
Моє серце вона осява барвінкове,
Будьте вдячні матусі,і дочки й сини!
(Любов Забашта)
Рідній мові
О рідна українська мово!
Ти-незгасаючий вулкан.
Твоє чарівне,ніжне слово-
то життєдайний поля лан.
Ти-соловейка тьохкання весною,
а восени-як клекіт журавлів.
Узорчастість снігів зимою
і свіжий вітер серед жнив.
Ти в спеку дощову хмаринка,
у моря чистого прибій.
У смутку чорного годину-
знамення Боже-голос твій.
О тепле українське слово,
чаруєш співом цілий світ.
О рідна моя нене-мово-
рожевий світанковий цвіт.
( Г.Романюк)
Шкільні роки
Ведуча.
Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче і миліш!
Ведучий.
В кому думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем сповістить:
«В рідній школі-рідна мова!»
Разом
Наше гасло і мета:
Рідна мова в рідній школі!
Сценка «Найкраща вчителька»
-Поглянь,Оксанко,які гарні вчительки! Ось та,в яскравій блузці.Бачиш?
-Та,що з намистом?
-Так.А намисто яке в неї чудове-очей не відвести…А та, поглянь,з розпущеним волоссям.
-Ота,що губи червоні-червоні?
-Так.Це,донечко,вчительки,які будуть тебе вчити.До якої вчительки ти хотіла б?
-Он до тієї,що усміхається…
Юність
Ведучий.Мово наша рідна!Якими різними барвами заясніла ти в юні роки.
Ведуча.
Як путівець між нивами- проста,
Барвиста,наче далеч веселкова,
Такою увійшла до нас в уста
І в долі заясніла наша мова.
(Пісня «Мово рідна,живи в ріднім домі»)
Перший читець.
Як же нам жити на рідній землі,
щоб зникли навіки невігласи злі,
Щоб наша квітуча і щедра земля
Справді для людства раєм була?
За синєє небо,за жовте колосся
боротися треба,щоб краще жилося.
За синєє небо,за жовте колосся
боротися треба,щоб щастя було.
Другий читець.Наша мова-це насамперед багатство кольорів.То якого ж кольору слова?
Вимовляємо слово «мама»-і перед нами постає ніжне,усміхнене обличчя.Це слово таке багате,тепле,як усі кольори разом узяті.
Слово «осінь»-жовте,бо дозрівають у цей час усі груші та яблука в садках.
Слово «пролісок»-біле,мов залишки снігу.Іпахне від нього торішнім листям.
Слово «зозулька»-зелененьке,мов перші ніжні листочки на вербах.
Наша мова-це насамперед багатство кольорів (За Є.Гуцалом)
Зрілість
Ведуча.
Пролетіли роки,ніби білі лелеки
Від того озеречка,від моєї ріки,
І кохання далеко,і юність далеко,
А вони все у небо летять з-під руки.
Ведучий.
Білокрилі мої,ви лелеки чи,може,
Мені суджені,мабуть,іще з пелюшок
Мого серця вкраїнського дикії рожі,
Що засіяли стільки життя сторінок?
Читець.
Шевченкова мова
Безсмертна…вічна рідна мова,
дзвінкі і чисті голоси.
Так,мова-це душі основа,
мірило честі і краси.
А скільки болю і потали!
Її міняли на іржу,
віками в ланцюгах тримали,
нав’язуючи нам чужу.
У душі сіяли зневіру
в союзі зневажань і пут.
За неї слали до Сибіру
і розпинали гордих тут.
Вона безсмертна!Є і буде,
в її словах є дух весни!
І якщо десь зблудили люди,
то винні вірте не вони…
Вона господарка чудова,
себе в оренду не здає,
допоки є Шевченка мова,
то доти Україна є! (Пісня «До українців»)
(Свято до Дня писемності та мови)
Звучить пісня «Україна» (Т.Петриненко)
Ведучий.Мова-душа народу.У сповиточку рідну мову ти почув
від матері,за нею-перші слова ласки промовляв.Ті слова наповнені почуттям,мов квітка нектаром.
Ведуча.Чи помітив ти,що з кожним днем усе життя твоє стає дедалі тісніше пов’язане з мовою?Адже скільки себе пам’ятаєш,ти завжди вмів розмовляти.Приказка «Вік живи-вік учись»поширена і на мову:її пізнання не закінчується ніколи.
Перший читець.
О слово дзвінке,озиваєшся в славі
До нас ти крізь давні століття імглаві!
Кували тебе,мов теркельце срібляне,
І дреговичі,і поляни,й древляни,
На ниві широкій ти колосом зріло-
І все молоділо,і все не старіло.
Прислухайся:вітром на ниві в колосся
Прадавнього слова звучання вплелося.
(Леонід Первомайський «Слово»)
Ведучий.Світ почався зі слова,людина теж починається зі слова,і першим словом,трепетно мовленим чистими устами немовляти,засвідчує продовження свого роду і народу
слово-наш Бог,і жити воно має вічно.
Ведуча.
У драмі людській небагато дій:
Дитинство,юність,молодість і старість,
Роби що хоч,ридай або радій.
Неси свій хрест…
(Ліна Костенко)
Дитинство
Ведучий.Мово наша рідна!Що за сила є в тобі,що така мила і необхідна для нас?Мово наша рідна!Ти живеш тихою молитвою,проказаною бабусею,щоб дитина спала.
Учениця.
Мовонько,моя ти калинова,
Звита із любові і тепла,
Ти-матусі щира колискова
Первоцвітом у серці розцвіла.
Перший читець.
Марія…,мрія…,мамине імя.
Зорею,казкою ти снила тихо,-
Коли в колиску клала немовля,
Вела за руку,берегла від лиха
І вчила перше слово вимовлять.
Другий читець.
Прийняла я дарунок від нені-то мова,
Тому скарбу ніколи не скласти ціни,
Моє серце вона осява барвінкове,
Будьте вдячні матусі,і дочки й сини!
(Любов Забашта)
Рідній мові
О рідна українська мово!
Ти-незгасаючий вулкан.
Твоє чарівне,ніжне слово-
то життєдайний поля лан.
Ти-соловейка тьохкання весною,
а восени-як клекіт журавлів.
Узорчастість снігів зимою
і свіжий вітер серед жнив.
Ти в спеку дощову хмаринка,
у моря чистого прибій.
У смутку чорного годину-
знамення Боже-голос твій.
О тепле українське слово,
чаруєш співом цілий світ.
О рідна моя нене-мово-
рожевий світанковий цвіт.
( Г.Романюк)
Шкільні роки
Ведуча.
Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче і миліш!
Ведучий.
В кому думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем сповістить:
«В рідній школі-рідна мова!»
Разом
Наше гасло і мета:
Рідна мова в рідній школі!
Сценка «Найкраща вчителька»
-Поглянь,Оксанко,які гарні вчительки! Ось та,в яскравій блузці.Бачиш?
-Та,що з намистом?
-Так.А намисто яке в неї чудове-очей не відвести…А та, поглянь,з розпущеним волоссям.
-Ота,що губи червоні-червоні?
-Так.Це,донечко,вчительки,які будуть тебе вчити.До якої вчительки ти хотіла б?
-Он до тієї,що усміхається…
Юність
Ведучий.Мово наша рідна!Якими різними барвами заясніла ти в юні роки.
Ведуча.
Як путівець між нивами- проста,
Барвиста,наче далеч веселкова,
Такою увійшла до нас в уста
І в долі заясніла наша мова.
(Пісня «Мово рідна,живи в ріднім домі»)
Перший читець.
Як же нам жити на рідній землі,
щоб зникли навіки невігласи злі,
Щоб наша квітуча і щедра земля
Справді для людства раєм була?
За синєє небо,за жовте колосся
боротися треба,щоб краще жилося.
За синєє небо,за жовте колосся
боротися треба,щоб щастя було.
Другий читець.Наша мова-це насамперед багатство кольорів.То якого ж кольору слова?
Вимовляємо слово «мама»-і перед нами постає ніжне,усміхнене обличчя.Це слово таке багате,тепле,як усі кольори разом узяті.
Слово «осінь»-жовте,бо дозрівають у цей час усі груші та яблука в садках.
Слово «пролісок»-біле,мов залишки снігу.Іпахне від нього торішнім листям.
Слово «зозулька»-зелененьке,мов перші ніжні листочки на вербах.
Наша мова-це насамперед багатство кольорів (За Є.Гуцалом)
Зрілість
Ведуча.
Пролетіли роки,ніби білі лелеки
Від того озеречка,від моєї ріки,
І кохання далеко,і юність далеко,
А вони все у небо летять з-під руки.
Ведучий.
Білокрилі мої,ви лелеки чи,може,
Мені суджені,мабуть,іще з пелюшок
Мого серця вкраїнського дикії рожі,
Що засіяли стільки життя сторінок?
Читець.
Шевченкова мова
Безсмертна…вічна рідна мова,
дзвінкі і чисті голоси.
Так,мова-це душі основа,
мірило честі і краси.
А скільки болю і потали!
Її міняли на іржу,
віками в ланцюгах тримали,
нав’язуючи нам чужу.
У душі сіяли зневіру
в союзі зневажань і пут.
За неї слали до Сибіру
і розпинали гордих тут.
Вона безсмертна!Є і буде,
в її словах є дух весни!
І якщо десь зблудили люди,
то винні вірте не вони…
Вона господарка чудова,
себе в оренду не здає,
допоки є Шевченка мова,
то доти Україна є! (Пісня «До українців»)
Комментариев нет:
Отправить комментарий